| Газета «Время», 27.03.2004, №45 Регіональний патріотизм. |

Гошовський В.С. - «Парламент не повинен стати "столичним"»

Якщо політична реформа почне здійснюватися в тому вигляді, у якому ми її бачимо зараз, особливо це стосується «чистої» пропорційної системи виборів, то Конституція України стане «вічним двигуном». Тільки, на жаль, не прогресу, а політичних війн, торгів і спекуляції владою.

Як відомо, прийнятий у першому читанні закон про пропорційну виборчу систему передбачає представництво в парламенті винятково партійних членів. Хочу відзначити, що вже це суперечить положенням Конституції про те, що депутатом Верховної Ради може стати будь–який громадянин України, який досягнув виборчого віку. Суперечить це і волевиявленню самого електорату, на яке усі посилаються, не цікавлячись, у чому воно полягає. Як показали дослідження, проведені в Харкові Центром стратегічного проектування, більшість виборців більше воліють голосувати за конкретну людину, знаючи її біографію, діяльність, а то і особисто, ніж за абстрактну групу людей, об'єднаних партією. Крім того, був проведений експеримент: у розмові з респондентами називали кілька найбільш відомих партій і блоків і просили розповісти про їхню партійну діяльність, програму або хоча б назвати, чим вони відрізняються друг від друга. Результат були приголомшуючим: більш–менш виразно люди могли розповісти тільки про ідеології комуністів і соціалістів, при чому тільки респонденти середніх і старшої вікових груп, так сказати, по старій пам'яті. Що стосується партійних програм, то їхня суть відома, напевно, тільки членам партії, але ніяк не широким масам. І якщо партійних лідерів народ добре знає, то з результатів їхньої діяльності йому відомі лише парламентські клоунади і полум'яні промови з трибун.

Принцип пропорційності припускає пряму залежність між сумою набраних голосів і кількістю місць у парламенті. Відповідно, партія стає не ідеологічним центром, а більш–менш розкрученим брендом. Чим частіше її назва звучала в ЗМІ і відклалася у свідомості людей, чим могутніше і продуманіше передвиборна кампанія, тим вагоміший результат. Причому реальна діяльність партії (і не тільки в особі депутатів!) на благо народу грає у цій кампанії ледве не останню роль.

Принцип закритих партійних списків так само має свої недоліки. Хто в першу чергу потрапить у парламент? Зрозуміло, партійна верхівка і наближені особи, які при новій системі одержать «довічний термін» у Раді. А от хто буде другим, третім і так далі, навряд чи вирішать заслуги перед суспільством, партійний стаж і подібні показники. Місця будуть виставлені на торг. Чим «первіший» номер, тим вища ціна. І підуть ці гроші явно не в кишеню виборців.

Але основна проблема впроваджуваної пропорційної системи в тому, що більшість депутатів будуть представляти у Верховній Раді не різнопланові проблеми регіонів держави, а інтереси «печерських пагорбів». Відсутність сильного регіонального представництва може привести до ослаблення економічної і політичної ролі окремих регіонів, втрати важелів впливу на розподіл бюджетних коштів. Стане проблематичним масштабне, об'єктивне висвітлення і вирішення першочергових питань, з якими не в силах справитися місцева влада. Загальмується створення сприятливого інвестиційного клімату, у результаті чого економіка окремих регіонів може понести втрати, а це не найкращим чином відіб'ється на їх жителях. Інтереси ж інших регіонів, які мають могутнє партійне представництво, стануть першорядними для держави. Я вважаю, що подібна диференціація неприпустима.

З впевненістю можна сказати, що серед представників Ради–2006 у меншій кількості, ніж зараз, будуть представлені жінки і молоді політики. Погодьтеся, мати достатній капітал і партійну вагу для обрання по списках може тільки людина у віці 45–50 років. І тільки одиниці з жінок–політиків зможуть відмовитися від родини, кар'єрного росту в інших напрямках і зосередитися на передвиборних цілях. А відповідно, у парламенті нової моделі будуть вузько представлені не тільки регіональні і фінансові, але і соціальні, гендерні, вікові групи. І депутати наступних поколінь змушені будуть починати черговий конституційний марафон, замість прийняття важливих для держави рішень.

На минулому тижні я виніс на розгляд Верховної Ради свій законопроект, який вносить поправки до закону про вибори народних депутатів, прийнятому в першому читанні. В ньому я наполягаю на тому, що при формуванні партійних виборчих списків серед кандидатів у депутати повинно бути не менш 25% жінок і 25% осіб у віці до 35 років. А головне – у списках від партії або блоку кількість представників від однієї адміністративно-територіальної одиниці (АРК, Київ, Севастополь, будь–яка область) не повинна перевищувати 10% від загального числа. На мій погляд, тільки так можна зберегти нинішню роль більшості регіонів у парламенті й уряді.

В усьому світі пропорційна виборча система вважається більш розвинутою і прогресивною, ніж мажоритарна. Але українські політичні реалії показують: держава ще не готова до подібної системи при тому, що реформування влади вже назріло. У такому випадку необхідно максимально продумано і відповідально ставитися до прийняття стратегічно важливих рішень, враховувати інтереси більшості, а не приймати виборчу реформу як компроміс між політичними силами. Інакше ціна наступного компромісу може стати ще вищою.

Володимир ГОШОВСЬКИЙ,
народний депутат України