Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не являється безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в придбанні майна.
Застосовуючи норму статті 60 СК та прив'язуючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт придбання майна в шлюбі, але і той факт, що джерелом його отримання були загальні спільні кошти або спільна робота подружжя.
Тобто, статус спільної сумісної власності визначається наступними факторами:
1) час придбання майна;
2) кошти, за котрі майно було придбано (джерело придбання).
Норма статті 60 СК вважається застосованою правильно, якщо придбане майно відповідає цим факторам.
Таким чином, у випадку придбання майна в період шлюбу, але на особисті кошти одного із подружжя, це майно не може вважатись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а являється особистою приватною власністю того з подружжя, на особисті кошти якого воно було придбане.
Така правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 07 жовтня 2016 року по справі №6-1568цс16.
Сайт "ЮРЛИГА"
Адрес этой страницы: http://www.npp.com.ua/news/3756.html