Договір займу являється двосторонньою угодою, а також одностороннім договором, адже після його укладення всі обов'язки за договором займу, в тому числі повернення предмету займу або відповідної кількості речей того ж роду і такої ж якості, несе позичальник, а кредитор набуває за цим договором тільки права.
По своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів являється документом, котрий видає боржник кредитору за договором займу, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання від кредитора визначеної грошової суми або речей.
Таким чином, вивчаючи боргові розписки або договори займу, суди повинні встановити справжню правову природу укладеного договору, а також давати оцінку всім наявним доказам і в залежності від встановлених результатів - давати відповідні правові висновки.
Така правова позиція була сформована Верховним Судом України при розгляді справи №6-2789цс16 за позовом фізособи-кредитора до позичальника-юрособи про стягнення грошових коштів за договором займу.
ВСУ повернув справу на новий розгляд до першої інстанції, оскільки суди прийшли до висновку, що позичальником була фізособа-директор (підписант) юрособи, не вивчивши докази - копії квитанцій до прибуткових касових ордерів.
Сайт "ЮРЛИГА"
Адрес этой страницы: http://www.npp.com.ua/news/3802.html