ТИТАН

Розсипні родовища титану відпрацьовуються Іршанським ГЗК'ом (Волинський р-н. Жито¬мирська обл.) і Вільногірським ГМК (Середньопридніпровський р-н, Дніпропетровська обл.), що поставляють концентрат переробним підприємствам України, Росії і Казахстану, а тепер і країнам далекого зарубіжжя.

Україна виробляє в істотних кількостях ільменітовий і рутиловий концентрати. Виробничі потужності двох гірничодобувних підприємств становлять близько 700 тис. т концентратів у рік. Частина концентратів реалізується в Україні, а частина експортується. Зокрема, у часи СРСР у Росію і Казахстан вивозилося 290-360 тис. т ільменітового концентрату і 91 -102 тис. т - рутилового. При переробці цих концентратів в Україні з них виробляється пігментний двооксид титану і титанова губка, що у певних кількостях експортуються. Зокрема, у 1992 р. було вироблено (тис. т) відповідно пігментного двооксиду і титанової губки: з ільменіту - 527,3/120,2; з рутилу - 63,0/12,0; починаючи з 1988 р. відмічається зниження випуску титанових концентратів. За даними РВПС АН УРСР, нині НАН України, їхнє виробництво (тис. т у перерахунку на ТіО2) відповідно в 1988 і 1992 р. таке: ільменітовий концентрат - 263,0/221,4; рутиловий концентрат - 118,2/108,7. Усього ТіО2-381,2/330,1.

Виробництво пігментного ТіО2 становило в 1991 р. 95,8 тис. т, з них використовувалися в Україні 39-40%, а 60-61% йшло на експорт (Росія й ін.). Виробляють пігмент Сумське ПО „Хімпром" і Кримське ПО „Титан" з виробничими потужностями близько 120 тис. т/рік. Потреби України в губчастому титані забезпечує Запорізький титаномагнієвий комбінат, що випускає 16-20 тис. т/рік, значна частина якого вивозилася також у Росію і Казахстан для подальшої переробки. У 1986-1990 р. в Україні споживання металічного титану становило 6600 т: для виробництва прокату (39,4%), виливок (6,1%), виплавки сталі (40,9%), інша продукція (13,6 %).

У чорній металургії, в загальному асортименті феросплавів, важливе місце займає феротитан, хоча обсяги його споживання невеликі (до 10-15 тис. т титаномагнетитового концентрату в рік). Для існуючої технології феросплавного виробництва ідеальною сировиною є концентрати Качканар-ського ГЗК'у (Росія, Урал) з невисоким вмістом ТіО2 (не більше 4-5%). Українські титаномагнетитові концентрати для традиційної технології феросплавного виробництва не придатні, тому що вміст ТіО2, в них не менш 18%. В останні роки Криворізький технічний університет розробив нову технологію переробки таких концентратів у феротитан. Виробництво концентратів, металу і сполук титану є пріоритетним у промисловому комплексі України, з огляду на значущість і перспективність цієї продукції у світових аспектах.

Оскільки основна маса титанової сировини в нас і за кордоном йде на виробництво пігментного двооксиду титану, підкреслимо, що Україна має значні запаси і прогнозні ресурси незміненого (свіжого, нелейкоксенізованого) ільменіту, який відповідає строгим вимогам сірчанокислотної технології, освоєної в нас і в СНД. Ця сировина (запаси і ресурси) зосереджена в Стремигородському, Торчинському, Федорівському, Видиборському й інших корінних родовищах Волинського, Корсунь-Новомиргородського і Приазовського районів. Реалізація цих запасів і ресурсів дозволяє одночасно виробляти в значних кількостях і апатитовий концентрат, вкрай необхідний для України. Таким чином, основу титановорудної бази України становлять корінні, залишкові і розсипні родовища. Разом з тим, у їх реалізації є свої аспекти і нюанси.