Золото

    Донедавна, поки Україна знаходилася у складі Радянського Союзу, перспективи золотоносності її території не представляли державного інтересу і належним образом не оцінювалися. У країні були інші, що стали вже традиційними регіони, де пошуки і видобуток цього металу з високим ступенем рентабельності проводилися десяти- і навіть сторіччями: Північний Схід, Сибір, Забайкалля, Урал, Узбекистан та ін. Хоча і були відомі прояви золота в Закарпатті, Донецькому басейні і на Українському щиті, що заслуговували на увагу, однак вони вважалися недостатньо перспективними і коштів на їхнє вивчення й оцінку не виділялося.

Деяким виключенням був, мабуть, Закарпатський регіон, де з 70-х років минулого сторіччя були розпочаті роботи з вивчення Берегівського рудного поля з Мужієвським золото-поліметалічним родовищем і Рахівського рудного району з родовищем Сауляк.

Ситуація різко змінилася на початку 90-х років, після отримання Україною незалежності. За короткий термін було встановлено, що Україна має у своєму розпорядженні досить потужній золоторудний потенціал, який становить, за попередніми оцінками, прогнозні ресурси в перші тисячі тонн цього металу, і здатна зайняти одне з провідних місць у Європі за його запасами і видобутком.

Відповідно до прийнятої схеми металогенічного районування на золото (Бочай та ін., 1997) на території України виділяються три великі металогенічні провінції: Карпатсько-Добруджинсько-Кримська, Дніпровсько-Донецька й Українського щита.

Дізнатися більше >>>