ЗАЛІЗО

Україна має широку та розвинену чорну металургію, потреби якої в залізній руді цілком задовольняються з власних родовищ, а частина товарної залізорудної сировини експортується. Чорна металургія є однією з базових гілок економіки України, становлячи близько 14 % виробництва товарної продукції від усієї промисловості країни і забезпечуючи високий експортний потенціал.
Державним балансом корисних копалин України враховано запаси залізних руд (млн т) за категоріями А +В+ С1 = 24354,3, по С2 = 4136,9, а в цілому за цими категоріями - 28491,2. Ці запаси зосереджені в 52 родовищах, з них 24 нині розробляються. Забалансові запаси залізних руд становлять 10,8 млрд т.
За виробництвом товарних залізних руд Україна займає 7-е місце у світі (4,9 %) після Китаю, Бразилії, Австралії, Індії, Росії і США. За відповідних інвестицій і нормального матеріально-техніч¬ному забезпеченні гірничо-металургійний комплекс країни здатний добувати щорічно 160-170 млн т залізної руди, 50-60 млн т залізорудних концентратів і 20-30 млн т аглоруди. Такі обсяги виробництва забезпечать власні потреби України та дадуть можливість експортувати щорічно 18-20 млн т товарної залізної руди. Динаміка експорту товарної залізної руди в Румунію, Чехію, Польщу, Словаччину та інші країни така (млн т): 1995 - 19,7; 1996 - 18,9; 1997 - 20,1; 1998 - 17,7; 1999 - 13,3; 2000 - 19,4.
Загальними розвіданими запасами залізних руд гірничодобувні підприємства країни забез¬печено на 180 років, а запасами родовищ, що експлуатуються (чи недавно експлуатувалися), - на 130 років.
На території України прояви залізних руд різного складу та генезису локалізовані в Україн¬ському щиті, Кримському передовому прогині, у Карпатській і Донецькій складчастих областях, у докембрійських, кам'яновугільних, юрських, крейдових, палеогенових, неогенових і четвертинних відкладах. Однак промислові родовища належать лише до комплексів докембрійського (95,9 % загальних запасів) і кімерійського (4,1 % загальних запасів) часу (Белевцев й др.; 1981, Белоус, 1998; Епатко й др., 1992; Зарицкий й др., 1994; Кулиш й др., 1998).